Як розвивати мовлення дитини.
28 січ. 2023
Поради логопеда батькам.
1. Говорити з дитиною треба, використовуючи прості і зрозумілі словосполучення. 2. Намагайтеся привертати увагу дитини до свого обличчя, коли ви говорите. Дивіться йому в очі, присідайте, нахиляйтеся до дитини. 3. Говоріть про те, що відбувається тут і зараз. Постійно коментуйте свої дії і дії який дитини. "Ой, дивися, дощ пішов! Де наша парасолька?". "Я дістаю банан з пакета, мию його, чищу і кладу на тарілку ... Таня їсть банан - ам, ам. Смачний банан!". "Озвучувати" треба не тільки дії дитини, але і його почуття, емоції. "Олі весело? Так?" 4. Слідувати за ініціативою дитини. Намагатися говорити про те, на що дитина дивиться, чи про те, що вона взяла у руки. 5. Використовувати паралельно "дитячу" і "дорослу" мова: "Дивись, собачка! Аф-аф!" При цьому не сюсюкати, спотворюючи звуки, говорити просто, але правильно. 6. Повторювати звуки, які сказала дитина, а потім додавати повноцінне слово, яке підходить до цієї ситуації: "Ти сказав ма-а-а! Молодець! Машинка! Ти хочеш машинку?" 7. Використовувати альтернативні питання. Наприклад, замість: "Ти будеш пити?" запитати: "Ти будеш пити сік чи воду?" 8. Більше читати дитині дитячих віршів, при цьому роблячи в кінці деяких рядків паузу, щоб дитина доказав слово. наприклад: Наша Таня сильно плаче Бо впустила в річку ... (м'ячик) Взагалі, для розвитку мови корисні будь-які ігри з римами. 9. Поєднувати ритмічні дії та читання ритмічних віршів. Наприклад, качати дитини на гойдалці і читати вірші. Стукати м'ячиком об підлогу і читати в тому ж ритмі і т.д. 10. Як можна частіше використовувати ритм: рухатися під музику, співати, плескати в долоні.
ВЕЛИКІ НЕЗДАРИ
01.11.2022
ПОРАДИ ЛОГОПЕДА БАТЬКАМ /Василь Конопко/
1. Томаса Едісона вигнали зі школи після перших чотирьох місяців навчання, вчитель сказав, що він розумово відсталий. 2. Дарвіну казали кинути медицину, батько з гіркотою докоряв: «Тебе нічого не цікавить, крім твоїх фантазій!» 3. Уолт Дісней був звільнений з газети за браком ідей. 4. Учитель Бетховена вважав його абсолютно бездарним учнем. 5. Ейнштейн не говорив до чотирьох років. Його вчитель характеризував його, як розумово відсталого . 6. Батько Родена, великого скульптора, говорив: «У мене син - ідіот. Він тричі не здав іспит у школу мистецтв ». 7. Моцарту, одному з найгеніальніших композиторів, імператор Фердинанд сказав, що в його «Весіллі Фігаро» «---- занадто багато нот». 8. Менделєєв мав трійку з хімії. 9. Коли ми дивимося на автомобілі «Форд», ми маємо на увазі, що їх творець Генрі Форд завжди був багатим, успішним бізнесменом. Ми бачимо цю величезну імперію, яка живе вже більше ста років. Але мало хто з нас знає, що Форд практично не вмів писати і читати, і перш, ніж досягти фінансового успіху, Форд кілька разів оголошував себе банкрутом, розоряючись дочиста. 10. Коли Марконі придумав радіо і розповідав своїм друзям, що буде передавати слова на відстані по повітрю, вони подумали що він божевільний і відвели до психіатра. Але вже через кілька місяців його радіо врятувало життя багатьом морякам.
Рубрика "Коротко про головне" ОСОБЛИВОСТІ МОВЛЕННЯ ХЛОПЧИКІВ ТА ДІВЧАТОК"
Відомо, що мовленнєвий розвиток хлопчиків і дівчаток відрізняється деякою своєрідністю.
1) Для дівчаток характерно більш ранній початок мовлення, тому що їх нервова система "дозріває" швидше. У них швидко зростає словник слів, що позначають назву предметів.Дівчатка пізніше освоюють фразове мовлення,зате намагаються говорити правильно, як дорослі. Для них важливе мовлення, як засіб спілкування.
2) Мовлення хлопчиків характеризується пізнішим початком. Передусім формується словник назв дій, відносно рано формується граматичний стан мовлення, але кажуть хлопчики часто "своїм мовленням" .
3) У хлопчиків мета спілкування - вступити в діалог, щоб отримати відповідь.
Крім того, в мовленні дівчат міститься і багато прикметників, що говорить про їхню підвищену уважність до якості, ознак явищ, предметів.
Експериментально встановлено підвищену вербальну здатність у дівчаток. У них більш розвинені здібності до артикуляції та наслідування.
4) Відмінності спостерігаються й у розумінні мовлення хлопчиків і дівчаток: дівчата краще сприймають емоційне мовлення; хлопчики коротке, стримане. Для дівчат важливі почуття та емоції, саме їх вони намагаються помітити у мовленні дорослих. З хлопчиками розмовляти набагато ефективніше безпосередньо і коротко.
5)Швидкість дозрівання мозку різна: у дівчат права півкуля дозріває повільніше, у хлопчиків повільніше дозріває ліва. Це пояснює найкращий мовленнєвий розвиток дівчаток до 10 років, а також їх здатність до більш успішного вирішення логічних завдань та запам'ятовування цифр.
6)Число нервових волокон, що з'єднують дві півкулі у дівчат більше, ніж у хлопчиків. Виконання кількох справ для хлопчиків одночасно важко.
7)У хлопчиків активніший передній мозок, його лобові структури, це пояснює велику вибірковість сприйняття. Тому хлопчики відрізняються високою пошуковою активністю, творчим мисленням. При цьому вимоги до якості, акуратності та ретельності виконання роботи у них невеликі.
8)Сприйняття хлопчиків переважно фрагментарне, а у дівчаток деталізоване.
9)Під час обробки словесної інформації дівчата користуються обома півкулями, а хлопчики переважно лівою півкулею.
10)Просторові здібності хлопчиків вищі. Дівчатка можуть мати труднощі у встановленні співвідношень, так як у них менше розвинена просторово-зорова пам'ять.
11)Рівень працездатності. Дівчата зазвичай після заняття швидко набирають оптимальний рівень працездатності, хлопчики впрацьовуються довго. У спільних заняттях, коли хлопчик досягає піку працездатності, дівчатка починають втомлюватися.
12)Дівчатка однаково добре лівою та правою рукою пізнають предмет на дотик, а хлопчики значно успішніше це роблю лівою рукою.
13)Існують відмінності у реакції дітей різної статі на оцінки їхньої діяльності. Для хлопчиків дуже важливо, що оцінюється в їхній діяльності, а для дівчаток хтось їх оцінює і як. Для дівчаток дуже важливо, яке вони справили враження
14)Проте, зазначу, діти обох статей проходять ідентичний шлях розвитку мовлення.
І за термінами, в нормі, він відрізняється всього на пару місяців, і то не у всіх.
15)Все це в жодному разі не означає, що хлопчики далі не наздоженуть дівчаток. Неодмінно наздоженуть, особливо якщо їм допомагати та заохочувати до словесного самовираження. Виховуючи дітей різних статей, корисно розуміти деякі особливості, пов'язані з невеликими відмінностями в процесі розвитку мовлення.
Таким чином, у хлопчиків і дівчаток різні гендерні схеми мовленнєвого розвитку.Це зумовлює значні розбіжності у стилях спілкування: хлопчики активні, наполегливі, ініціативні; дівчатка поступливі, балакучі. - слухняні, Через мовленнєві особливості хлопчиків і дівчаток, вважаю за необхідне підкреслити, що дієвим у роботі з розвитку мовлення- буде облік особливостей.
З просторiв Iнтернету
4 правила розвитку мовлення
Починайте з першого дня, коли ви зустрілися зі своїм новонародженим малюком.
Дитина ще не розуміє ваших слів і не зможе відповісти, але вже "нащупає" базу комунікації. Завдяки тілесному контакту у дитини формується схема тіла. Коли ви реагуєте на голос дитини - вона формує зв'язок між своїми відчуттями і вашою реакцією, а ще у дитини формується перші уявлення про час.
Приглушіть в собі аристократа.
Іноді може з'явитися спокуса виховати зі свого малюка леді/сера Маунтбаттен, навчити красномовству. Втім, не поспішайте, говоріть з дитиною простими, короткими фразами. Ваше висловлювання і висловлювання малюка мають відповідати віковим можливостям останнього. До 2 років слова "бах", "ням", "ко-ко" мають повне право бути в лексиконі. А етикет почекає до 3 р.
Робіть те, про що говорите і говоріть про те, що робите.
Коли переодягаєте малюка, годуєте його, купаєте - не мовчіть. Називайте події і предмети, що відбуваються з дитиною, допоможіть їй знайти мовленнєвий знак для них. "Мочалка, в мочалці піна, біла піна, тру спинку мочалкою, мочалка хлюпається, хлюп-хлюп". А ще називайте емоції дитини і чому вона їх відчуває: "Ти плачеш, бо сердишся. Сердишся, бо втомився і хочеш спати, бо так весело гратися і не хочеться йти. Коли поспиш, ми знову продовжимо гру".
Віддайте в жертву моторному розвитку чисті штани.
Якщо ваша дитина буде йти додому з майданчику в брудних штанцях, вас ніхто не осудить, чесно. Для того щоб мозок мав енергію і сили для мислення, мовлення - дитина повинна рухатися, щупати все навкруг та пробувати "на зуб". Так, саме забруднюючи штани і руки малюк розвиває свій праксис, встановлює причинно-наслідкові зв'язки та отримує мотив поговорити.
ЯК ЗАПІДОЗРИТИ АУТИЗМ У ДИТИНИ
07 квітня 2022 р.
Багато батьків помічають, що їхня дитина для свого віку мало і погано розмовляє або не говорить взагалі, але далеко не всі тата-мами поспішають показати дитину фахівцеві. Батьки заспокоюють себе тим, що це, мовляв, сімейне: дідусь пізно почав говорити, та й мама дитини теж... Словом, сподіваються, що до школи все само собою налагодиться. Іноді так і буває, але здебільшого без допомоги фахівця ніяк не обійтися.
Батьки починають бити на сполох зазвичай тільки тоді, коли дитині час йти до школи, а вона нормально розмовляти так і не навчилася. Однак пізнє звернення до лікаря призводить до того, що виправити щось набагато складніше, ніж у ранньому віці. Про те, які існують порушення мовлення у дітей та до яких лікарів слід звертатися, розповіла Тамара Ревнюк - лікарка-невропатологиня КНП "Обласний медичний консультативно-діагностичний центр" Житомирської обласної ради. Останніми роками значно зросла кількість дітей із затримкою мовленнєвого розвитку. Причин багато: погана екологія, захворювання матері під час вагітності, недостатнє спілкування з дитиною, захворювання самої дитини тощо.
Виділяють три основні групи порушень: затримка мовленнєвого розвитку, затримка психомовленнєвого розвитку (коли страждає психіка) та затримка мовленнєвого розвитку у структурі інших захворювань, таких як аутизм, селективний мутизм або розумова відсталість. Затримка мовленнєвого розвитку
Дитині для нормального мовленнєвого розвитку потрібно з раннього дитинства чути мову рідної людини, адже недарма наші бабусі завжди малечі співали пісеньки, розповідали всякі жарти-примовки. А зараз деякі мами просто дають однорічній дитині телефон, щоб вона сама себе розважала або вмикають на пів дня мультфільми. У таких випадках діти можуть не говорити до 3-4 років.
Найважча (перша) стадія затримки мовленнєвого розвитку – коли дитина взагалі мовчить. Друга стадія – дитина говорить якісь слова, але неправильно формує закінчення, змінює структуру слова. І найлегша стадія – фонематичне недорозвинення мови: дитина не вимовляє деякі звуки, наприклад, замість "р" говорить "л", погано і не правильно вимовляє шиплячі. Тобто структуру слова порушено незначно.
Найпоширеніша причина затримки мовленнєвого розвитку та когнітивних функцій – травма шийного відділу хребта дитини під час пологів, яка веде до дисфункції мозочка (під час операції кесаревого розтину таке буває навіть частіше, ніж у разі звичайних пологів). Результат такої травми – гіпоксія мозку. Батьки повинні знати, що якщо дитина у 6 місяців ще не сидить, а у рік ще не пішла – це привід негайно звернутися до лікаря. Крім того, на мовленнєвий розвиток впливає дефіцит спілкування з дитиною в ранньому віці.
Часто під час пологів травмується шийний відділ спинного мозку дитини, що веде до такого порушення як дизартрія. Суть його в тому, що порушуються нерви язика, і він стає недостатньо рухомим. Коли дитина розмовляє, складається враження, ніби її рот набитий кашею. Усі звуки вимовляються дуже невиразно.
Затримка психомовленнєвого розвитку
Нерідко паралельно із затримкою мовлення відбувається затримка психічного розвитку. Тобто страждає як мова, так і пам'ять, і мислення, зокрема абстрактне, та інші когнітивні функції.
Затримка мовленнєвого розвитку у структурі інших захворювань
Часто затримка у мовленнєвому розвитку буває на тлі інших захворювань, наприклад, аутизму. У таких дітей порушено сприйняття. Річ у тім, що процес мови пов'язаний зі складними асоціаціями між різними відділами мозку, а вони в них порушені. У разі затримки мовлення такі діти можуть добре рахувати, знати літери і навіть читати, але не вміти розмовляти. Для аутизму характерним є те, що дитина іноді може відтворювати складні слова, а прості - не може.
Якщо для дітей із затримкою мовленнєвого чи психомовного розвитку характерне переважно порушення мовлення, а комунікативна функція не порушена, то у дітей із аутизмом саме вона порушена, хоча й не в усіх.
Діти з аутизмом мають свої особливості психологічного розвитку. Для них характерна стереотипія як захисна реакція, тобто вони вибудовують все в один ряд і сприймають навколишній світ із певним страхом. Наприклад, якщо чують підвищений голос, то закривають вуха руками. Їх лякає велика кількість людей, тому в магазині вони можуть влаштувати істерику. Оточення думає, що дитина вимагає купити якусь іграшку, а вона просто боїться. Такі діти можуть бути інтелектуально розвинені, але в них страждає мовленнєвий розвиток.
Існує також поняття селективний мутизм, за якого дитина вміє розмовляти, але не говорить. Це не порушення розвитку. Діти з селективним мутизмом здатні контактувати з іншими, але в деяких ситуаціях вони просто не можуть використовувати мову через занепокоєння та тривогу. Наприклад, у школі на дитину накричала вчителька і вона перехвилювалася, після чого в неї постійно виникає страх і вона не може сказати жодного слова. Дитина взагалі може припинити розмовляти, хоча чудово вміє це робити. Такою є реакція дитини на несприятливу стресову ситуацію. Буває, що дитина легко спілкується з близькими людьми, але з чужими не промовить жодного слова, як би її не просили.
Що таке депривація?
Буває затримка мовленнєвого розвитку, яка називається депривація. Це коли дитину позбавляють можливості спілкуватися з найближчою людиною. Наприклад, із мамою, якщо вона довго відсутня. Дитина відчуває тривожність, страх, невпевненість, вона замикається і може перестати говорити. Ось приклад із життя: прийшла на приймання до лікаря подружня пара з дитиною 3 років. Дівчинка не говорила жодного слова. Водночас вона все чудово розуміла. Як з'ясувалося, коли дівчинка була ще зовсім маленькою, у сім'ї важко захворів старший 5-річний син, і мама змушена була залишити доньку під опікою близьких і довго перебувала з сином у лікарні. Дівчинка настільки переживала через відсутність мами, що взагалі не говорила. У таких ситуаціях необхідно прибрати травмувальні фактори та налагодити сприятливу для дитини атмосферу, і тоді за допомогою спеціаліста діти поступово починають розмовляти.
Як повинна розвиватися дитина і що має насторожити батьків
Передмовленнєвий розвиток дитини відбувається ще внутрішньоутробно. Коли у дитини формується слух, вона починає чути голоси своїх близьких, їхню інтонацію. Тому важливо під час вагітності розмовляти з майбутнім малюком та співати йому пісеньки. Сварки та скандали в сім'ї дуже погано позначаються на подальшому розвитку дитини, навіть якщо вона ще не народилася.
Коли дитині виповнюється 1-2 місяці, у неї розвивається комунікативна поведінка: у відповідь на слова рідних людей вона морщить лобик, піднімає брівки і уважно слухає. Якщо батьки розмовляють з нею лагідно, з усмішкою, дитина у відповідь починає агукати співучим голоском. А якщо у дитини розумова відсталість та важка органічна патологія, вона не може емоційно агукати, а видає болісний монотонний крик. Вже за цими ознаками можна робити висновки про те, як далі буде розвиватися дитина. Тому батьків мають стурбувати відсутність агукання та монотонний крик дитини.\
З чотирьох місяців у дітей розвивається белькіт. Вже в 7-8 місяців дитина каже окремі склади, наприклад, ба-ба, ма-ма. У рік дитина вже має вимовляти близько 10 слів. З двох років вона починає формувати найпростіші речення. У три роки словниковий запас становить від 800 до 3 тисяч слів. Якщо дитина не вписується в ці критерії, то батькам слід звернути на це увагу. Чим раніше вони покажуть дитину фахівцеві, тим краще буде результат. До трьох років у дитини дуже пластична нервова система, і на неї можна ефективно вплинути. Лікарі стимулюють мовленнєвий розвиток дитини, використовуючи за необхідності медичні препарати та спеціальні вправи. А ще необхідно усунути несприятливі фактори для дитини, зокрема наслідки пологової травми, гіпоксії та інші проблеми зі здоров'ям, які гальмують її розвиток.
До яких лікарів звертатись?
Батьки повинні вчасно показувати свою дитину неврологу, який стежить за руховими функціями та мовленнєвим розвитком. Якщо лікар помічає певні проблеми, то спрямовує дитину до невропатолога. Якщо ж у дитини виявляється затримка психічного розвитку чи таке порушення як аутизм чи селективний мутизм, тоді треба звертатися до психіатра.
Якщо у дитини діагностовано затримку мовленнєвого розвитку, то насамперед ним займаються психологи-дефектологи. Вони вчать дитину зосередитися, слухати та відтворювати. Потім за роботу береться логопед, який вчить правильно вимовляти звуки та застосовує вправи для апарату артикуляції.
Сьогодні велику роль відіграють інклюзивно-ресурсні центри. Там працюють психологи, дефектологи, логопеди, які діагностують стан дитини та призначають програму, за якою вона розвиватиметься.
Чи потрібно віддавати дитину до дитячого садка, якщо вона не говорить?
Велику помилку роблять ті батьки, які не віддають дитину до дитячого садка лише тому, що дитина не говорить. Чим раніше дитина піде туди, тим швидше почне переймати стереотипи поведінки та мови інших дітей і набагато краще розмовлятиме. У багатьох садках є спеціалізовані групи (логопедичні, для дітей із затримкою психічного розвитку тощо). Зрозуміло, що для дітей з аутизмом використовується одна програма, а для дітей із фонетичним недорозвиненням мови - зовсім інша. Діти, які мають спектр аутизму, повинні пройти консультацію у психолога та психіатра. До роботи з дітьми із затримкою психічного розвитку підключається психолог та дефектолог, які також допомагають відновлювати когнітивні та поведінкові функції.
Щоб поставити точний діагноз, діти проходять необхідні обстеження, зокрема ЕХО, електроенцефалограму, нейросонограму, ангіосканування судин голови та шиї (це обстеження проводять дитині навіть з шести місяців, якщо вона в такому віці ще самостійно не сидить) та інші.
Якщо говорити про школярів, які мають проблеми з мовленням, то залежно від діагнозу вони займаються з логопедом та іншими фахівцями, до того ж багато хто з них навчається інклюзивно, і такий вид навчання дає гарні результати.
Батькам дуже важливо звертати увагу на затримку мовленнєвого розвитку дитини, тому що далеко не завжди ситуація може виправитись без допомоги спеціаліста. Головне - звернутися до лікаря одразу ж, як вони помітять відставання у мовленнєвому розвитку своєї дитини від її однолітків. На це можуть вказати і вихователі дитячого садка. Чим раніше фахівець почне займатися з дитиною, тим швидше вони досягнуть результату.
( з Інтернету)
Вплив планшета на головний мозок дитини
27 жовт. 2021
Пояснення логопеда у чому полягає шкода планшетів, компьютерів, телевізорів.
Переважна більшість батьків, які обмежили дітям доступ до планшетів і комп’ютерів, зазначають, що діти стали помітно більш спокійними, посидющими, що у них з’явився інтерес до книг, малювання, розвивальних кубиків і до решти.
“Анна Вікторівна, та він у нас кмітливий-то який! Ви подивіться – в планшеті, в телефоні сам знаходить потрібні йому мультики. Ми ігри розвивальні накачали йому в планшет, з будь-якими логічними завданнями справляється. Пазли? Ні, він їх не любить, але в планшеті збирає їх чудово! Книги? Ну, ми звичайно намагалися йому читати, та він не слухає, тікає … не любить він книги. Розумний хлопчик, тільки ось з дітьми не хоче грати щось. І нас турбує його мовленнєвий розвиток … “
На консультацію до мене прийшли сучасні молоді батьки, які стурбовані мовленнєвим і емоційним розвитком свого 3-річного Мишка. Були важкі пологи, лікарі ставили гіпоксію, але при цьому перший рік життя дитини відносно щасливий.
Тільки ось спав погано. Проблеми з тонусом були невеликі. Але в цілому все в порядку, від однолітків не відрізнявся. А зараз помітили, що хлопчик погано розмовляє – речення короткі, кількість слів обмежена, та й частіше намагається жестами показати, що йому потрібно. Лікарі ставили й аутизм, і затримку мовленнєвого розвитку, інші говорили, що все в порядку, потрібно чекати до 3,5 – 4 років.
І подібних випадків в моїй практичній роботі дуже і дуже багато. Діти не люблять грати в кубики, не збирають мозаїку, не цікавляться книгами. Але на радість батькам вони приголомшливо швидко вирішують головоломки в планшеті.
І батьки всіляко підтримують їх в цьому, часто не замислюючись, наскільки шкодять своєму малюкові. У чому полягає ця шкода? В першу чергу, планшет, так само як і комп’ютер, і телевізор, зводить нанівець власну пізнавальну активність дитини. Їй не потрібно нічого вигадувати, не потрібно намагатися щось змінити, якось вплинути на хід гри. Все дано.
Вона тільки повинна слідувати певному алгоритму, а то і просто дивитися в екран, де їй навіть уваги не потрібно намагатися утримати, тому як яскраві, насичені кадри, що швидко змінюються, самі заволоділи її увагою. Ви тільки подумайте, чим це може загрожувати в майбутньому. Зростає людина, якій не потрібно проявляти активність, за яку завжди вирішувати буде щось або хтось.
По-друге, дитині стає нецікавий реальний світ. Чи буде дитина, яка на екрані пальчиком збирає пірамідку, цікавитися звичайною пірамідкою, кубиками? Навряд чи. У реальному світі немає таких яскравих кольорів, немає смішних і веселих казкових персонажів, не звучать оплески та музика під час того, як чергове колечко правильно опускається на пірамідку.
Справжній світ починає дитині здаватися прісним, нудним. Ви спостерігали, чим зараз займаються школярі на перервах між уроками? Розмовляють, грають в хрестики-нулики, або, можливо, бігають по класу? Ну, хіба що, на щастя, іноді все-таки бігають. Але здебільшого кожен сидить зі своїм гаджетом. Чому? Та тому, що у віртуальному світі дитині цікавіше, ніж в реальному.
По-третє, страждає емоційно-вольовий і мовленнєвий розвиток. Особливо яскраво це проявляється, коли планшет потрапляє в руки дитині 2-4 років. Як наслідок того, що реальний світ стає нецікавий, вона все частіше віддає перевагу спілкуванню, взаємодії з людьми, розвивальним електронним іграм.
А потім вихователі в садку відзначають, що дитина не прагне грати з дітьми, та й самі батьки бачать, що їхнє чадо на дитячому майданчику грає в основному одне. А як ще розвиватися мовленню, як не в формі комунікацій з оточенням? Ось і виходить, що сучасна дитина 3-х років здатна знайти в маминому телефоні потрібну їй гру, а підійти до іншої дитини, щоб попросити у неї іграшку, вона не може.
Я зараз не беру до уваги дітей з розладом аутичного спектра, або дітей з затримкою в розвитку. Я говорю про дітей, що нормативно розвиваються, і дітей з незначними відхиленнями у розвитку.
Повернемося до хлопчика Міші. Помилкою було б вважати, що у всьому винний планшет. Гіпоксія під час пологів, порушення тонусу і порушення сну в перший рік життя вказують нам на те, що у нього дефіцитарні певні структури головного мозку, а саме – підкіркові структури, які є базою для розвитку як емоцій, так і когнітивних функцій.
Тобто, у нього є передумови до порушення розвитку, а все інше залежить від того, наскільки батьки зможуть організувати для нього розвивальне середовище. Для того, щоб наситити підкіркові структури, дитині необхідні дві базові речі: рух і відчуття.
Потрібно наситити його сенсомоторну сферу якнайкраще. Дитина повинна бігати, стрибати, лазити, при чому лазити не тільки по одній і тій самій горі, а й бажано по камінню, по горах, по деревах (з татової та маминою підтримкою, зрозуміло). Калюжі, бруд – як не дивно, тож потрібні дитині. Вона повинна грати не тільки сухим піском, але і мокрим.
Чим різноманітніше відчуття, чим більше рухів, тим краще буде розвиватися підкірка, тим більше розвиненою буде дитина. Що робить планшет? Він обкрадає підкірку. І взагалі все ранні розвивальні заняття, які пов’язані з читанням, письмом, вивченням іноземних мов – всі вони обкрадають підкірку. Тому, що читання, письмо, мови – це дуже енерговитратні види діяльності. Здійснюються вони за допомогою верхніх структур, а саме – кори головного мозку.
І ось в той період, коли у дитини повинна розвиватися підкірка (рухи + відчуття) ми за допомогою планшетів розвиваємо кору (читання, письмо, іноземні мови). А енергоресурси мозку обмежені. Навчаючи дитину в 3 роки англійської на планшеті (і не тільки на планшеті), ми тим самим забираємо ресурси у підкірки, віддаючи їх корі. І це відгукнеться, якщо не зараз, то потім.
Переважна більшість батьків, які за моїми рекомендаціями обмежили дітям доступ до планшетів і комп’ютерів, зазначають, що діти стали помітно більш спокійними, посидющими, що у них з’явився інтерес до книг, малювання, розвивальних кубиків і до решти.
Потрібно тільки перечекати момент, коли дитина вимагає включити їй мультик, не піддаватися її маніпуляціям, не боятися її істерик. І якщо ви це витримаєте, то з подивом виявите, що вона змінюється на очах, і змінюється в кращу сторону.
За матеріалами видання "Моя дитина"
Формування мовлення дитини
24 жовт. 2021
Поради логопеда батькам щодо формування мовлення дитини.
Ви народили найрозумніше і найкрасивіше дитя, яке схоже на Вас! Приємно тішитися від ніжного Агу, пускань у відповідь бульок зі слинки, імітувань голосу мами чи інтонації тата. Найкраща у світі посмішка немовляти заспокоює Вас. Пізніше маленьке єство починає спілкуватись з Вами і Ви розумієте, що, ось, нарешті, - ви батьки! Зі спілкування починається пізнання навколишнього світу. Спілкування, врешті, допомагає виховувати крихітку… А далі – перші слова, речення, які перетворюються у смішні висловлювання. І знову це тішить вас. Вам здається , що все гаразд і Ви заспокоюєтесь. Немає звука, незвична вимова - вибалакається! Хтось радить логопеда, - нічого, встигну!...
Психофізичне виховання дитини починається і формується у ранньому дитинстві, в сім»ї, на прикладі мовлення рідних та близьких людей: матері, батька, дідуся, бабусі,старших сестер та братів… Уважні батьки помічають, що дитина ніби копіює дорослого, намагається повторювати певні рухи, в тому числі і язиком, губами, ніби намагається показати, яке чемне і слухняне ваше творіння!...
Існує думка, що мовлення дитини розвивається самостійно, без спеціального втручання та допомоги дорослих. Начебто дитина сама оволодіває правильною вимовою. Насправді ж невтручання у процес формування дитячого мовлення майже завжди стає причиною відставання дитини в розвитку. Мовленнєві недоліки обростають різноманітними психологічними вадами і з великими труднощами переборюються у наступні роки. Саме тому важливо, щоб у родині були створені умови для формування мовлення дитини, починаючи з раннього віку. Дуже важливо, щоб з раннього віку немовля чуло правильне, чітке мовлення, на фоні якого буде формуватися його особисте. Покажіть дитині, як брикати губами, облизуватись язиком, спробуйте показати, як ви надуваєте щічки, посміхаєтесь. Грайтесь з немовлям і воно відповість! Невпевнені рухи? Але це стане початком формування мови, в тому числі і звуковимови.
Коли дитятко підросте, не говоріть до нього його мовою: «пісьлі», замість «пішли», «мольоцько», замість «молоко», - це гальмує розвиток мовлення. Потрібно чітко вимовляти складні слова, деколи багато раз, лице в лице. Щоб дитина не тільки відтворила на слух, але і скопіювала ваші рухи, зазираючи до вашого рота . Звертайтесь безпосередньо до дитини, і вона матиме мотив до відповіді. ( Потрібно привчати своє чадо дивитися на того, хто говорить. Тільки тоді воно перейматиме правильну артикуляцію.)
Дослідження показують: для того, щоб дитина успішно оволоділа словом, вона має його почути багато разів, а щоб почала активно його використовувати у власному мовленні, - ще більше ( близько 70 – 90 разів ). Тобто нові слова Вашим малятам потрібно повторювати частіше. І саме батьки, а не вихователі чи психолог повинні знати свою дитину найкраще, займаючись з нею у вільний час, зрозумівши, що їй під силу , а що ні.
В нормі, діти двох років починають складати речення. А на 5 – 6 році життя вміють конструювати речення в умовах конкретної ситуації. Тому важливо дитину навчити слухати запитання і давати на них відповідь. Описувати предмети, порівнювати їх між собою - це простимулює у дитини самостійні висловлювання. Вчасне невиправлення мовленнєвих вад призводить до порушення та затримки загального розвитку дитини, до труднощів у сприйманні та аналізі як навчального матеріалу, так і сучасних реалій. Тому логопеди завжди попереджають батьків, та застерігають їх від легковажного ставлення до проблем мовлення їхнього малюка .
З просторів Інтернету
ПРИХОВАНА ЗАГРОЗА: УЧЕНІ ЗНАЙШЛИ ЗВ'ЯЗОК МІЖ ГАДЖЕТАМИ І ПРОБЛЕМАМИ З РОЗВИТКОМ МОВИ У ДІТЕЙ
Нові технології покликані полегшити життя молодих батьків. Однак, чи так корисно занадто раннє захоплення дитини гаджетами?
Нові дослідження, представлені в травні на щорічних академічних зборах педіатрів у США (Pediatric Academic Societies Meeting), показали взаємозв'язок час проведеного перед екраном гаджета і затримкою мовного розвитку у дітей від 6 місяців до 2-х років.
У дослідженні брало участь 900 дітей. Їх батьки фіксували час, який дитина витрачала на ігри або мультфільми в телефоні і на планшеті. Потім вчені за допомогою тестів оцінювали навички мовлення.
Серед 900 маленьких учасників дослідження 20% дітей проводило 28 хвилин граючи з гаджетом вже після досягнення півтора років. Погані новини полягають у тому, що кожні 30 хвилин, проведені вашою дитиною із цим дивом техніки, збільшують ризик затримки мовного розвитку на 50%. Дитина буде зазнавати труднощів із артикуляцією і правильною вимовою.
Доктор медичних наук Кетрін Біркін підкреслює, що це дослідження тільки набирає обертів. Вплив контенту і види ігор на розвиток мовлення у дітей вимагає більш пильного вивчення. А поки експерти радять батькам дітей до півтора років суворо контролювати час, які малюки проводять із гаджетами.
Відео "Чому дитина не говорить ?" Лікування затримки мовлення у дітей.
Консультація логопеда
Йсла Саса по сосе і смоктала суску
Чому треба вчити дитину говорити правильно?
Усі батьки хочуть, щоб їх діти були здоровими, щасливими, успішними, досягали високих результатів у навчанні та кар’єрі, почували себе впевнено та вільно у будь-яких життєвих ситуаціях. І правильне, чітке та гарне мовлення є однією із важливих складових гармонійного розвитку особистості. А вчитись правильно говорити слід з дитинства!
Дитину треба ВЧИТИ говорити! Дитина повинна говорити ПРАВИЛЬНО!
Діти часто чують від своїх батьків:
«Усі твої друзі вже так гарно говорять, а ти…» «Чому ти не можеш правильно сказати це слово? Це ж так просто…» «Скільки можна запам’ятовувати такий маленький вірш?.. Якщо не вивчиш його, Дід Мороз не подарує тобі подарунок…» «Якщо ти не навчишся гарно говорити, тебе не візьмуть до школи.
Насправді, у дітей від народження є величезна потреба в спілкуванні! Кожен малюк дуже хоче говорити так, щоб його слухали, чули і розуміли. Однак не всі діти знають, як це – говорити правильно. І саме ми, дорослі, повинні вчасно допомогти дитині, а не постійно дорікати.
Чим старшою стає дитина, тим більше оточуючі починають помічати недоліки дитячого мовлення. Спершу маму малюка, який говорить «своєю мовою», просять «перекласти» сказане. У дитячому садочку таким дітям не дають розповідати віршики на святкових ранках. Згодом однолітки починають насміхатися над неправильною вимовою малюка. І дитина поступово починає відокремлюватись від колективу, а це затримує мовленнєвий розвиток та має негативний вплив на формування особистості: дитина стає замкнутою, дратівливою, часто ображається, а може навіть бешкетувати і проявляти агресію по відношенню як до товаришів, так і до дорослих.
Всі вищеописані ситуації поступово забирають у дитини мотивацію до правильного мовлення.
Пису так, як говолю…
Прикрощі та труднощі, пов’язані з неправильною вимовою, дитина з дитячого садка «забирає» з собою у школу, а у школі ці труднощі тільки зростають. Усі звуки, які дитина не вимовляла, вона не зможе правильно написати, погано справлятиметься зі звуковим аналізом слів, у дитини страждатиме техніка читання, її відповіді на уроках будуть простими та збіднілими. Задумайтесь на хвилинку: чи немає у цьому вини батьків?
Поставте собі запитання та відверто дайте на них відповіді:
Чи приділяєте Ви достатньо уваги розвитку мовлення малюка?
Чи слідкуєте Ви за тим, щоб дитина вчасно навчилась вимовляти всі звуки, а її мовлення було правильним, чітким та зрозумілим?
Адже недоліки сімейного виховання, що, зокрема, проявляються в недостатній увазі до мовлення дитини, нерідко є головною причиною логопедичних дефектів. Подолати такі дефекти, сформувати та закріпити правильну вимову звуків, збагатити словник дитини, а також вирішити цілу низку інших мовленнєвих негараздів допоможе логопед.
Фефекти фікції
Логопед зможе взяти на себе основне навантаження в навчанні дитини правильного мовлення та корекції існуючих мовленнєвих вад.
Логопед допоможе батькам:
зрозуміти етапи та специфіку розвитку мовлення дитини;
навчитись відрізняти правильну вимову звуків від дефектної;
розібратись чому дитині важко вимовляти ті чи інші звуки;
навчитись оцінювати якість власного мовлення та контролювати темп, чіткість та правильність звуковимови під час спілкування з дитиною.
Пам’ятайте, що в тісній співпраці та співтворчості в системі «дитина-логопед-батьки» можна досягти значних результатів в розвитку дитячого мовлення, попередженні та подоланні мовленнєвих порушень.
ПОРАДИ ЛОГОПЕДА
Якщо вашій дитині важко спілкуватися зі своїми однолітками, і ви помітили, що її мова значно відстає від норми - зверніться за консультацією до логопеда. З'ясуйте, що стало причиною. Можливо, ви дуже мало спілкуєтесь з вашою дитиною, і вона просто не чує розмовної мови. Тоді негайно почніть більше спілкуватися з дитиною, читати казки, вірші, активно займатись малюванням і ліпленням.
Підставою для відвідування логопеда є неправильна вимова звуків. Виправити мовленнєві недоліки допоможе логопед. І чим швидше це зробити, тим краще. Логопед здійснить комплексне обстеження: артикуляційного апарату дитини для виявлення його дефектів, обстежить звуковимову, оцінить рівень розвитку дрібної моторики і підбере методи і прийоми роботи щодо їх усунення. Більша частина мовленнєвих порушень піддається корекції, вони можуть бути виправлені в дошкільному віці. І дуже важливо для батьків не упустити цей період, тому що при навчанні дітей грамоті дефекти мовлення стають причиною неграмотного письма та читання.
Запам’ятайте, що «застарілі» дефекти мовлення виправляються набагато важче, порушення звуковимови несе за собою чимало вторинних дефектів, таких, наприклад, як порушення психоемоційного стану. Дитина соромиться, замикається в собі і не хоче спілкуватися з оточенням, а коли не розуміють, що вона говорить, стає роздратованою. Надалі неправильна вимова може відобразитися на самооцінці людини, досягненні нею життєвих цілей.
Кушніренко В.Т., вчитель-логопед Дивізійської школи
