«Людина народжується, щоб  лишити по  собі  слід  вічний»
(Василь Сухомлинський) 

   Педагогічна  спадщина Василя Сухомлинського – це  і  є  той "вічний  слід", по якому, як за дороговказом, ідуть освітяни різних країн. Василь Олександрович Сухомлинський увійшов в історію педагогіки як педагог-гуманіст, творець педагогічної системи, в центрі якої перебуває дитина. Він вбачав мету виховання у розвитку творчих сил і здібностей дитини в умовах колективу і на основі етико-естетичних цінностей, інтересів і потреб спрямованих на творчу працю і саморозвиток.

   22 роки  В.О.Сухомлинський  був директором Павлиської школи, до його думок прислухалися любили його. Він не лише наш сучасник. Він прогнозував майбутнє освіти, передбачав дефіцит емоційного спілкування, занепад етичної компетентності в суспільстві, тому, очевидно, так щедро в його творах представлене емоційне, естетичне виховання.

   Василь Олександрович, як ніхто інший у вітчизняній педагогіці, мужньо ставив і розв'язував проблему формування в молоді національного і естетичного світобачення. Про один із шляхів успішного розв'язання цієї проблеми він писав, що у душі дітей мають увійти кращі народні традиції і стати святим законом, бо не можна уявити народ без імені, без пам'яті, без історії. В дусі українських культурно-історичних традицій вчитель констатував, що мудрість є найважливішою прикметою людини. В його працях часто знаходимо вислови «мудра людська любов», «мудрість жити», «гідність — це мудрість тримати себе в руках». Педагог цілеспрямовано формував у кожного вихованця вміння бути маленьким філософом, осмислювати світ через красу природи. Для Сухомлинського формування естетичного почуття дитини, її емоційної культури — основне завдання гуманістичного виховання. А сприйняття й осмислення прекрасного — основа естетичної культури, без якої почуття лишаються глухими до всього високого й благородного. 

    Спадщина кожного митця і кожного вченого має свою долю. Одну досить швидко забувають, іншу якийсь час тримають у полі зору. І лише небагатьом випадає залишитися у «великому часі». Є всі підстави стверджувати, що спадщина Василя Сухомлинського належить до останніх.
Вона не тільки ввійшла окремим значним розділом в історію педагогіки, а ділом в історію педагогіки, та й зберігла свою актуальність.
Плануючи свою роботу за новітньою особистісно орієнтованою технологією, ми повинні спиратися на думки та напрацювання Василя Сухомлинського, неодноразово звертатися до його спадщини.
Український педагог подарував нам цілісну педагогічну систему виразного гуманістичного спрямування. І то вже наша проблема, як зуміємо скористатися нею. Маємо підніматися до неї і серцем, і розумом.

     17 жовтня 2018 року  у  колективі вчителів Дивізійської школи відбулися педагогічні читання, присвячені 100-річчю з дня народження  видатного українського педагога Василя Олександровича  Сухомлинського. Заступник директора з навчально-виховної роботи Дроботенко О.М. представила презентацію "Життя і творість В.О.Сухомлинського". Вчителі початкової школи Шабанєвич  В.Ф., Котляренко В.І. поділились думками про безцінні твори Сухомлинського для дітей, про їх цінність у вихованні дітей. Вчитель хритиянської етики  та  зарубіжної дітератури Гордієнко Л.Г. особливу увагу звернула на  педагогічну спадщину видатного педагога, яка має різноплановий, багатоаспектний характер, та в центрі його уваги передусім — дитина, особистість, її духовний світ та моральні цінності. Акумулюючи найкращі надбання класичної вітчизняної і зарубіжної педагогіки, Василь Олександрович Сухомлинський на основі узагальнень тривалого широкомасштабного експерименту запропонував неординарні підходи до вирішення актуальних проблем навчання і виховання.

      В коридорі школи також представлена  експозиція, присвячена  100-річчю В.О.Сухомлинського.

Пропонуємо Вашій увазі відео "Василь Олександрович Сухомлинський. Павлиський романтик"