З кожним роком все далі і далі історія віддаляє нас від вогняних років афганської війни. Але час не підвладний викреслити з нашої пам’яті героїчні подвиги, приклади мужності і вірності військовому обов’язку, які продемонстрували тисячі відданих синів і дочок України, долею одягнених у солдатські шинелі.
Тільки з України в Афганістані воювало 120 тисяч солдатів і офіцерів. З них 3360 не повернуться додому ніколи. А тих, хто і зостався живим, ця війна супроводжуватиме все життя. Та вони не нарікають на долю, не вважають себе героями, хоч рани Афганістану не залікуєш нічим і ніколи.
15 лютого 2019 року в актовому залі комунального закладу "Дивізійська ЗОШ І-ІІІ ступенів" для учнів 4-11 класів відбувся урок мужності «Крізь пекло афганської війни», присвячений 30-й річниці виводу радянських військ з Афганістану, вшануванню учасників бойових дій на території інших держав.
У заході взяли участь учасники бойових дій сіл Дивізія та Жовтий Яр:Голубенко Сергій Андрійович, Гуцан Олександр Вікторович, Горобець Микола Данилович, Мусієнко Віктор Михайлович, Мунтян Олександр Андрійович та Бакуменко Василь Пилипович.
Педагоги Древаль Г.Т., Гордієнко Л.Г., заступник директора з виховної роботи Бургазлі Т.П. підготували з учнями – гуртківцями презентації, поезії, пісні, розповіді про ті страшні події. Хвилиною мовчання вшанували присутні всіх воїнів, які не дожили до сьогодні.
Щороку в цей день схилятимуть знамена над полеглими, подаватимуть на службу Божу за тих, що загинули, лунатимуть скупі тости тих, хто вижив. Вони згадуватимуть військову дружбу, людську честь, мужність побратимів. Попри смерть, втрату друзів, пролиту кров, вони пам’ятатимуть Афган, який багато чого навчив їх. За кожним воїном-афганцем – свій життєвий подвиг, своя доля.
Напередодні цієї дати учні 10,11 класів разом з вчителем історії Древалем М.Т. прибрали на цвинтарі могилу нашого односельчанина, воїна –інтернаціоналіста Дротенка Анатолія Федоровича.
Нехай же наш урок мужності не закінчується і після дзвінка. Діти прийдуть додому, розкажуть про почуте своїм батькам, сусідам, бо про це повинен знати кожен, бо про це повинні пам’ятати всі.
Дуже хочеться, щоб поезії, пісні, розповіді, спогади, вистраждані в Афганістані і про Афганістан, пройшли крізь юні серця, і всі ми зрозуміли, що найстрашніше і найбезглуздіше у світі – це війна. 
Від імені ветерана праці Янкевича Валентина Анатолійовича висловлюємо слова подяки меценатам, які постійно матеріально допомагають у проведенні таких заходів:Гордієнко Є.С., Дротенко О.А., Пономаренко М.П., Трохименко М.І., Дімітрову В.В., Самуренко М.І., Бойко С.І.