За Акт про незалежність  1 грудня 1991 року проголосували 346 народних депутатів. 

       Результатів референдуму  затамувавши подих чекали не тільки самі українці, але й цілий світ – у столицях головних міжнародних гравців планети чудово розуміли, що доля Союзу вирішується в Україні, адже, незважаючи на проголошення Україною незалежності, уже начебто демократична Росія не полишала надій втягнути її до чергового «оновленого союзу». «Не підтримати незалежність означає підтримати залежність», - таким був головний аргумент тих, хто бачив майбутнє своєї батьківщини тільки у незалежному статусі. 

         Напередодні референдуму великий вплив мала небайдужа позиція української інтелігенції, зокрема, пристрасне слово Ліни Костенко, з яким вона звернулася до громадськості: «Люди! Ось ви в неділю підете до виборчих дільниць, але не думайте, що це ваші кроки. Це вже хода історії!». Так, історія пішла далі, але в її анналах зафіксовано, що 1 грудня 1991 року 90,92 відсотки виборців дали ствердну відповідь на запитання: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?» 

        Не було жодного регіону, жодного населеного пункту, де ідея незалежності України не знайшла б підтримки більшості громадян. Зокрема, в Криму за незалежність проголосували 54,19 відсотка громадян, у Севастополі – 57,07 відсотка, у Донецькій, Луганській, Одеській та Харківській областях волю до власної держави виявили понад 80 відсотків громадян. В Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській, Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Хмельницькій, Черкаській, Вінницькій областях «за» проголосували більш як 95 відсотків громадян. 

        Втретє за 350 років нашої героїчної і водночас трагічної історії – від Визвольної війни середини ХVІІ століття – Україна здобула самостійність. Саме Всеукраїнський референдум наділив прийнятий Верховною Радою Акт проголошення незалежності України тією юридичною силою, яка дозволила ствердити: Радянський Союз як об’єкт міжнародного права перестав існувати, а на політичній карті світу з’явилася нова незалежна держава – Україна. 

       Вже наступного дня, 2 грудня 1991-го незалежність України визнали Польща і Канада, 4 грудня – Литва і Латвія. Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року пройшов в один день з першими виборами президента України, ним став Леонід Кравчук.

       БІЛОВЕЗЬКА УГОДА ПРО СТВОРЕННЯ СНД  підписана 8 грудня 1991 року в державній  резиденції Віскулі (Зх. Білорусь). Угода проголошувала створення Співдружності Незалежних Держав – Білорусі, Росії та України. Її підписали: за Республіку Білорусь – голова ВР С.Шушкевич та голова РМ В.Кебіч, за РФ – президент Б.Єльцин та держ. секретар Г.Бурбуліс, за Україну – президент Л.Кравчук та прем'єр-міністр В.Фокін. Сторони угоди підтвердили, що вони дотримуються принципів Статуту ООН, Заключного акта Наради з безпеки й співробітництва в Європі, підписаного 1 серп. 1975 у м. Гельсінкі (Фінляндія), та ін. міжнар. зобов'язань. Водночас сторони угоди проголосили, що з часу її ухвалення на тер. Білорусі, Росії та України чинними є лише закони цих республік, а закони колиш. СРСР втрачають силу, діяльність союзних органів влади – зупиняється. Сторони зобов'язалися розвивати рівноправну та взаємовигідну співпрацю своїх народів та д-в у сфері політики, економіки, к-ри, освіти, охорони здоров'я, науки, торгівлі, охорони навколишнього середовища тощо. В угоді проголошувалися недоторканність існуючих кордонів, гарантії їхньої відкритості та свободи пересування громадян. Також вона містила перелік осн. напрямів спільної діяльності, яку д-ви мають здійснювати через узгоджувальні інститути: координація зовн.-політ. діяльності, співпраця у формуванні заг. екон. простору, у розвитку митної політики, охорони довкілля, міграційної політики та боротьби з організованою злочинністю. Сторони взяли на себе зобов'язання об'єднувати та узгоджувати зусилля для мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи 1986. Угода проголошувалася відкритою для приєднання до неї всіх республік колиш. СРСР. Офіц. місцем перебування координуючих органів Співдружності було названо Мінськ (Білорусь). Через кілька днів парламенти трьох д-в ратифікували угоду про створення СНД.